Звернення Сокільницької сільської ради до керівництва країни щодо необхідності ухвалення закону з наданням об’єктивної політичної і правової оцінки насильного переселення у 1944–1951 роках українського населення з території сучасної Польщі
Дата: 08.10.2021 17:02
Кількість переглядів: 358
Звернення Сокільницької сільської ради до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо необхідності ухвалення закону з наданням об’єктивної політичної і правової оцінки насильного переселення у 1944–1951 роках українського населення з території сучасної Польщі як депортації за національною ознакою, а також надання постраждалим статусу депортованих осіб.
У 1944-1951 роках комуністичними тоталітарними режимами СРСР та Польської Республіки з політичних і національних мотивів було депортовано на територію УРСР понад 700 тисяч українців з місць їхнього постійного проживання на етнічних землях Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. Процес депортації супроводжувався тотальним насильством, вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень без права повернення на свою прабатьківську землю, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав.
9 вересня 1944 року в Любліні СРСР та Польща уклали угоду про «взаємний обмін населенням». У 1944–1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР.
Окремим блискавичним і насильницьким етапом примусового переселення українців стала акція «Вісла».
Депортаційну акцію “Вісла” провів польський комуністичний режим під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак справжнім наміром, прихованим у документах з грифом “таємно”, було “остаточне розв’язання української проблеми в Польщі”.
Операцію розпочали 28 квітня 1947 року та тривала вона понад три місяці, до 29 липня. Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі. За три місяці свою малу батьківщину втратили понад 150 тисяч осіб.
Аналізуючи масове примусове виселення українців Закерзоння у 1947 році з погляду міжнародного права, можемо стверджувати: операція «Вісла» була злочином проти людяності, воєнним злочином та етнічною чисткою. "Акція "Вісла" зруйнувала етнічну цілісність українців у Польщі. Українці понесли величезні людські, матеріальні, духовні втрати.
Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках. Підписання угоди про обмін ділянками державних територій між СРСР і ПР від 15 лютого 1951 р. та передача Польській Республіці 480 кв. км Західної Бойківщини позбавило рідних домівок близько 30 тисяч українців, що там проживали.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 червня 2004 року у справі «Броньовський проти Польщі» визнано, що Угода від 09 вересня 1944 року «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» не мала жодних правових підстав для її підписання, а дії, пов'язані з виконанням її умов з примусової евакуації, є незаконними.
Правова оцінка депортації українців у 1944–1951 роках має для нашої територіальної громади особливе значення. Саме тут свого часу осіли вихідці зі 123 українських сіл Закерзоння. Сьогодні переселенці та їхні нащадки становлять значну частину мешканців села Сокільники.
В Україні у 2014 році ухвалено Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Проте його дія не поширюється на депортованих українців із Закерзоння.
Сьогодні злочин депортації особливо заслуговує на чітку позицію української держави, оскільки непокарані злочини повторюються. Росія, агресор, який не поніс покарання за минулі злочини- знову здійснив напад на нашу державу і вбиває українців.
Ми, депутати Сокільницької сільської ради, звертаємось до Вас, пане Президенте України, пане Голово Верховної Ради України, пане Прем'єр- міністре України, з вимогою ухвалити закон, де була б надана об'єктивна політична і правова оцінка насильного переселення у 1944-1951 роках українського населення з території сучасної Польщі як депортації за національною ознакою, визнання насильного переселення українців у 1944-1951 років злочином, а також надати постраждалим статус депортованих та передбачити механізм державної підтримки українців, що пережили депортацію.
Сільський голова Тарас Сулимко
