Звіт голови громади Тараса Сулимка про виконану роботу за період 06.11.2023 - 19.11.2023
Чергова поїздка була дуже емоційною. Виїхали о другій годині ночі. Поки доїхали до Харкова- вже знову була ніч.
Перша зупинка була в полку "Азов"- там воює наш Павло Калита. Коли побачили скільки їх, таких молодих, вмотивованих, з палаючими очима воїнів- серце мимоволі почало сильно битися. Таких прекрасних миттєвостей давно не було.
З Харкова колона розділилася. Частина колони поїхала в напрямку Білгорода, частина- на Чугуїв, де завезли багато пакунків у госпіталь. Третя частина колони рушила на Куп'янськ, де ми і потрапили під обстріл фосфорними бомбами. Коли ти бачиш гірлянди в небі, такі видовищні і чудові- треба одразу якнайшвидше забиратися, бо вони пропалюють абсолютно все. Доріг за Куп'янськом фактично нема, вони дуже знищені. А тут ще й обстріл, адреналін зашкалює. Дякувати Богу, все обійшлося.
В цей час перша колона поїхала на Лиман, де і віддали хлопцям авто. Поз'їжджалися біля другої ночі у Дружківку, до побратимів з 24-ї бригади. А це знову спогади, розмови, пісні..
Зранку з нашого буса виїхав квадроцикл- видовище було дуже цікаве, в наших поїздках такого ще не було.
Потім частина людей поїхала забирати з нуля поранене авто, інші віддавали авто в Слов'янську і Краматорську. Передачі поїхали в Покровськ, де віддали ще один автомобіль. Останнє авто віддали під Маріїнкою.
Вже було дуже темно, вирішили ночувати там, на місці. Це теж дуже емоційний сон, коли вибухи то наближаються, то віддаляються. Так було всю ніч.
Зранку, вже однією колоною, рушили на Запоріжжя. Перед містом знову розділилися. Одні поїхали за ще одним "пораненим" авто, другі- під Оріхів до нашого воїна. Він дуже втішився, не хотів нас відпускати, просив побути ще хоч кілька хвилин. Та й мені не хотілося їхати звідти від нього. Коли ми вже були в дорозі- він подзвонив і сказав: "Я стояв і дивився, поки ви не зникли за обрієм". Таке витримати може не кожен волонтер, бо це розриває душу. Сліз не було, але всередині все перевернулося. Ти тоді розумієш, що не маєш права затримуватись з допомогою, ти повинен швидко готувати наступну поїздку.
Крапкою в поїздці був госпіталь у Дніпрі, де лежить наш поранений герой з Сокільників. Сусіди по палаті сказали, що це якийсь кіборг, і що всі західняки особливі. Прощання було важким для всіх.
В понеділок зранку біля п'ятої ми вже були вдома. Без хвилини сну о восьмій ранку- я вже на роботі. Неймовірний контраст.
Отже, відвезли на фронт:
Land Rover- на полк "Азов";
Volkswagen T4- на Куп'янськ для прикордонників;
Peugeot Partner- 127 бригада, Запорізький напрямок;
Nissan Pathfinder- для спецпідрозділу ГУР;
Ford Ranger- Покровськ, 110 бригада;
Відремонтований Kia Sorento- Лиман, 63 бригада;
Відремонтований Volkswagen T4- 125 бригада, Харківський напрямок;
Квадроцикл (пристосований для евакуації поранених)- 80 бригада, Дружківка;
Старлінк, оптичні приціли, прилад нічного бачення, тепловізор, кілька дронів;
Генератори;
Два великі буси посилок, солодощів, ліків;
Маскувальні сітки.
Згадалися слова пісні.. Про тих, за чиїми ми спинами, і про наш обов'язок.
"Я не втомився, сили я маю.
Я ворогів у твій дім не пускаю.
Наче два різні світи,
Я не втомився, а ти?"
Слава Україні!
Слава Нації!
